Період, речення, каденції
П е р і о д — найменша музична побудова, яка виражає (експонує) закінчену музичну думку. В найтиповіших випадках період (квадратний) поділяється на два 4-и-тактові речення, відмежовані одне від одного цезурами (моменти відокремлення) і завершені двома різними, але функціонально пов’язаними каденціями.
К а д е н ц і я (к а д а н с) — це гармонічний зворот, яким завершується музична побудова (період, речення).
За місцеположенням каденції бувають:
— серединні ( кінець 1-го речення);
— заключні ( кінець періоду).
За ступенем стійкості каденції поділяються на :
— стійкі (закінчуються на тоніці);
— нестійкі (закінчуються на домінанті або субдомінанті).
Стійкі каденції мають такі різновиди:
— автентичні ( D — T );
— плагальні ( S — T );
— повні ( S — D — T ).
Нестійкі каденції називаються п о л о в и н н и м и і існують в таких видах:
— половинні автентичні (закінчуються на D) ;
— половинні плагальні (закінчуються на S).
Половинні автентичні каденції значно переважають над половинними плагальними, що перш за все пов’язано з особливістю домінанти — наявністю ввідного тону.
Для закінчення періоду більш придатними є автентичні каденції. Вони переважають в музиці всіх епох і стилів. Плагальні каденції в кінці періоду виконують роль додаткових каденцій, які вводяться після автентичного заключного кадансу для розширення його розмірів або для більш повного утвердження тоніки.
За ступенем загальної завершеності каденції бувають:
— досконалі (Т — на сильній долі, в мелодичному положенні пріми, при русі від D або S в основному виді);
— недосконалі (Т — на слабій долі, або в мелодичному положенні терції чи квінти, або при послідовності від обернень S чи D).
***
При аналізі задач слід чітко встановити межі речень періоду, визначити акорди і гармонічні звороти для серединної та заключної каденцій.
На межі речень відсутній функціональний зв’язок, тому друге речення можна починати з будь-якої гармонії.
Гармонізація мелодії головними тризвуками
Г а р м о н і з а ц і я даного голосу — це приєднання до нього логічної послідовності акордів, яка основана на функціональній ознаці звуків цього голосу і їхньому взаємному зв’язку.
***
При гармонізації мелодії слід дотримуватися такої послідовності:
визначити тональність;
розділити період на речення, поставити цезуру, визначити акорди в каденціях;
визначити, до якої функції (T, S, D) належить кожен звук мелодії. Якщо один і той же звук можна трактувати як звук двох різних акордів, то необхідно “заглянути” наперед, щоб не допустити звороту D-S, або послідовності двох однакових акордів через тактову риску;
виписати звуки басу, по-можливості рухаючи їх в протилежному напрямку до сопрано; старатися не допускати двох ходів підряд на кварту або квінту в одному напрямку. Пам’ятати, що рух в басу на кварту можливий в одному напрямку з сопрано, на квінту — обов’язково в протилежному.
заповнити середні голоси, слідкуючи за правильністю з’єднання кожної пари акордів, дотримуючись плавності голосоведення;
виконати задачу на фортепіано.
Пам’ятати !!!
з’єднувати акорди за правилами гармонічного або мелодичного з’єднання;
якщо в мелодії вживається рух на інтервал терції, то використовувати або мелодичне з’єднання акордів (з обов’язково протилежним рухом басу), або переміщення одного і того ж акорду;
якщо ж в мелодії стрибок на кварту, квінту чи сексту між звуками одного акорду, то використовувати переміщення цього акорду;
якщо в мелодії стрибок на кварту або квінту між терцевими тонами різних акордів, то при обов’язковому гармонічному з’єднанні необхідно змінювати розміщення (з тісного в широке і навпаки);
починати і закінчувати задачу слід тонічним тризвуком;
при повторенні одного і того ж звука в мелодії бажано гармонізувати його різними акордами.
ввідний тон (VII ст.) розв’язувати обов’язково вгору в тоніку (особливо, якщо він знаходиться в сопрано).
Не дозволяється!!!
вживати два однакові акорди через тактову риску;
вживати зворот D-S;
допускати рух всіх чотирьох голосів в одному напрямку;
допускати рух пар голосів паралельними квінтами або октавами;
допускати ходи на збільшені інтервали (особливо часто така загроза є в гармонічноміу мінорі).
Гармонізація басу
При гармонізації басу необхідно на даній гармонічній основі вибудувати власну композицію.
Щодо вибору акордів (основних видів T, S, D), — складності немає, так як дані баси являють собою послідовність основних звуків цих акордів. А саме, І-й ступінь в басу вказує на наявність Т, IV-й — S, V-й — D.
З’єднання акордів повинні чергувати гармонічний та мелодичний тип, так як використання тільки гармонічного типу з’єднання приводить до одноманітності мелодичної лінії.
Крім використання різних типів з’єднань необхідно використовувати і різноманітні способи переміщень акордів, якщо в басу повторюється один і той же звук, або він виражений довгою тривалістю, або здійснюється рух на октаву.
Оним з цікавих засобів гармонізації басу є творче осмислення басової основи і складання мелодії на даний бас (крайнє двохголосся). Деякі обмеження творчої уяви тут, звичайно, є. А саме,
— мелодію слід рухати плавно на з’єднанні різних акордів;
— стрибки в мелодії допускаються тільки у випадках переміщення акорду або при стрибках терцевих тонів;
— не можна виконувати рух в сопрано в одному напрямку з басом, якщо він рухається на інтервал квінти (так як в цьому випадку застосовується тільки гармонічне з’єднання через неможливість правильного мелодичного);
— на квінтовому ході басу можна рухати сопрано або в протилежному напрямку до басу, або залишати звук мелодії на місці;
— на з’єднанні S та D сопрано рухається тільки вниз;
— необхідно враховувати і загальний ритмічний рух, щоб не створювати ні зайвої “метушні”, ні суцільної “нерухомості”.
***
Отже, при гармонізації басу необхідно дотримуватися такої послідовності:
визначити тональність;
розділити період на речення, визначитися в кадансах;
підписати акорди;
намітити загальний вигляд мелодії (придумати власну мелодію на заданий бас, зважаючи на обмеження, що пов’язані з строгими правилами з’єднань акордів та їх послідовності);
заповнити середні голоси, дотримуючись плавності голосоведення при з’єднаннях та правильності виконання переміщень та стрибків терцевих тонів;
виконати задачу на фортепіано.
Кадансовий квартсекстакорд (К64)
Кадансовим називається квартсекстакорд, який за своїм звуковим складом є тонічним квартсектакордом і вживається в каденціях перед домінантою.
К64 будується на п’ятому ступені, подвоюється в ньому бас; після К64 вживається обов’язково D .
Перед К64 переважно застосовують акорди, S іноді Т. При чому, для серединних каденцій властиве використання тонічної гармонії перед К64, а для заключних — виключно субдомінантової.
З попередніми акордами (S, T) К64 з’єднується тільки гармонічно: спільний звук залишається на місці.
Після К64 вживається тільки D переважно в основному виді.
З домінантою в серединній каденції голосоведення при з’єднанні обов’язково п л а в н е. В заключній — можливі с т р и б к и від К64 до терції або квінти D.
К64 застосовується на сильній або відносно сильній долі. В 2-дольних розмірах він використовується тільки на першій долі, в 3-дольних — на першій і, можливо, на другій, якщо на третій вживатиметься D. В складних розмірах (4/4, 6/8 і т.д.) його можна застосовувати і на відносно-сильній долі.
Приклади:
2/4 S | К64D | T ||
3/4 S | К64К64D | T||
3/4 S | К64DD | T ||
3/4 T | SК64D | T ||
4/4 S | К64К64D-D | T||
4/4 T | S-S-К64D | T ||
6/8 S | К64 D-D-D | T ||
6/8 T | S-S-S- К64D-D| T ||
***
При гармонізації задач з використанням К64 в першу чергу слід визначити акорди в каденціях. Якщо в сопрано на сильній долі є звуки тонічної гармонії, а за ними слідують звуки, що належать домінанті, — можна використовувати каденційний зворот К64- D , попередньо перевіривши наявність акордів S або T перед К64.
